Діти не бачили татка понад два роки: жителя села Залісці звільнили з неволі і тепло зустріли вдома

15 травня стало днем неймовірної радості для всієї Шумської громади. Після більш ніж двох років важких випробувань, боїв та російської неволі на рідну Тернопільщину повернувся захисник України Василь Ніколюк. Воїна із села Залісці зі сльозами на очах зустрічали дружина, діти та сотні вдячних односельців.

Від зникнення під Кліщіївкою до чеченського полону

Історія Василя Ніколюка — це приклад незламності духу. Коли він ішов боронити Україну, його син Святослав та донечка Аріна були ще зовсім маленькими. Родина з нетерпінням чекала від нього кожної звісточки з фронту, але одного дня зв’язок обірвався.

Як повідомили у ТОВ «Інформаційний центр “Новини Шумщини”», військовий пішов на бойове завдання під Кліщіївкою на Донеччині та зник безвісти.

Майже вісім місяців дружина Наталя та діти жили у страшній невідомості, шукаючи хоч якусь інформацію. Згодом прийшла звістка, яка дала надію, але водночас лякала — з’ясувалося, що Василь живий, але перебуває у чеченському полоні.

Почалися довгі місяці молитов і боротьби за його визволення. Диво сталося наприкінці квітня 2026 року, коли в рамках чергового обміну полоненими Василя Ніколюка нарешті повернули в Україну.

Додому з полону повернулися п’ятеро захисників з Тернопільщини

Символічне повернення: зняв свій портрет з Алеї Надії

Після звільнення Василь пройшов необхідну медичну реабілітацію, і 15 травня Шумщина організувала своєму Герою неймовірно теплу зустріч. Обійми, сльози радості, квіти та слова безмежної вдячності — так земляки вітали воїна на рідній землі.

Найбільш зворушливим моментом зустрічі став символічний жест захисника. У Шумську, на Алеї Надії (де розміщують фотографії зниклих безвісти та полонених воїнів), Василь власноруч зняв свій портрет. Він зробив це з гордістю, бо вижив, вистояв і повернувся додому живим.

Василь щиро подякував усім мешканцям громади, хто весь цей час підтримував його дружину, не давав опускати руки та молився за його порятунок. Тепер у молодої родини попереду найголовніше: надолужити згаяний час і будувати щасливе життя разом.

Слово від редакції: Повернення кожного воїна з полону — це велика перемога України. Якщо ваші рідні досі перебувають у статусі зниклих безвісти або в полоні, не втрачайте надії. Звертайтеся до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та підтримуйте зв’язок із місцевими центрами підтримки ветеранів.