Війна забрала ще одного сина Тернопільщини: Лановецька громада прощається з Андрієм Дейнегою

Лановецька громада знову одяглася в жалобу. Чорна звістка про непоправну втрату сколихнула село Печірна та весь край: у жорстоких боях за свободу та територіальну цілісність України загинув 46-річний захисник Андрій Дейнега. Його самопожертва стала ще однією болючою сторінкою в історії нашої боротьби за незалежність, а ім’я воїна назавжди вписане в пантеон небесних захисників Батьківщини.

Життєвий шлях Андрія був прикладом мужності та відповідальності. Він став до лав Збройних Сил України 4 червня 2024 року, змінивши мирну працю на зброю, щоб захистити свою родину та свій дім. Виконуючи обов’язки солдата-стрільця, Андрій з честю проходив усі випробування військової служби, демонструючи незламний дух та відданість військовій присязі до останнього подиху.

Раніше ми писали: Змінив професію перукаря на зброю: на фронті загинув 30-річний Іван Попович із Тернопільщини

Трагічна доля воїна була оповита болісною невідомістю. З лютого 2025 року Андрій Дейнега офіційно вважався зниклим безвісти. Протягом тижнів рідні, друзі та односельці жили між надією та відчаєм, до останнього вірячи, що він живий і зможе повернутися до рідного порогу. Проте, на превеликий жаль, сподівання не справдилися, і страшна звістка про загибель підтвердилася офіційно.

Серце Героя зупинилося 22 лютого 2025 року під час виконання складного бойового завдання. Андрій загинув у результаті штурмових дій у районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Це один із найважчих напрямків фронту, де кожен метр землі омитий кров’ю наших оборонців, і саме там Андрій прийняв свій останній бій, стримуючи ворожу навалу.

Смерть Андрія Дейнеги — це не лише особиста трагедія його родини, а й великий біль для всієї Лановецької громади. Сільська рада та земляки висловлюють щирі співчуття рідним, близьким та побратимам загиблого. Важко знайти слова втіхи, які б могли загоїти рану від втрати люблячого сина, чоловіка, батька та вірного друга, чиє життя обірвалося занадто рано через російську агресію.

Ми схиляємо голови у глибокій скорботі перед подвигом солдата. Пам’ять про Андрія Дейнегу житиме у назвах вулиць, у розповідях вчителів у школах та у серцях кожного, хто знав цього світлого чоловіка. Світла пам’ять і вічна шана Герою, який віддав найдорожче — власне життя — за наше право жити під вільним українським небом. Герої не вмирають, вони стають нашою вічною вартою.