Пів року надії та болю невідомості: підтверджено загибель захисника з Копичинців Дмитра Лозовського

Тернопільщина знову у глибокій скорботі через офіційне підтвердження загибелі ще одного свого захисника. Стало відомо про смерть старшого солдата Лозовського Дмитра Олеговича, 1983 року народження. Герой був уродженцем міста Копичинці та випускником кафедри харчової біотехнології і хімії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Громада втратила не лише мужнього воїна, а й освічену, талановиту людину.

Дмитро Лозовський приєднався до лав Збройних Сил України за контрактом у квітні 2024 року. Він проходив службу на посаді радіотелефоніста 2-го відділення експлуатації засобів транкінгового та супутникового зв’язку взводу радіозв’язку польового вузла зв’язку. Його роль на фронті була критично важливою, адже саме від стабільного супутникового зв’язку, який забезпечував Дмитро, залежала координація бойових підрозділів та успіх операцій у найскладніших умовах.

Трагедія сталася 8 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Грузьке, що на Донеччині. Старший солдат Лозовський загинув під час виконання бойового завдання у запеклому стрілецькому бою. У той фатальний момент воїн займався облаштуванням суцільних ліній інженерних загороджень під щільним вогнем противника. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України.

Шлях додому для Дмитра був довгим і болісним. Понад пів року родина та близькі жили у стані важкої невідомості, плекаючи надію на диво. Однак результати проведеної ДНК-експертизи остаточно підтвердили найгірші побоювання: захисник загинув на полі бою. Ця звістка стала чорною сторінкою в історії родини та всієї Копичинецької громади, яка тепер готується до гідної зустрічі свого Героя.

Наукова та студентська спільнота ТНТУ ім. І. Пулюя також висловлює глибокий сум з приводу втрати свого випускника. Викладачі та однокурсники пам’ятають Дмитра як відповідальну та технічно обдаровану особистість. Його професійні навички біотехнолога та зв’язківця могли б принести багато користі у мирному житті, проте він обрав шлях воїна, коли Батьківщина опинилася у небезпеці.

Висловлюємо найщиріші співчуття батькам, рідним, друзям та побратимам Дмитра Лозовського. Ваша втрата є непоправною, а біль — спільним для всієї країни. Пам’ять про радіотелефоніста, який тримав зв’язок між життям та свободою, назавжди залишиться у серцях українців. Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою, який став на захист кожного з нас!