Теребовлянська громада знову одяглася в жалобу через трагічну звістку з фронту. Війна, яку розв’язала Росія проти України, продовжує забирати життя найвідданіших та наймужніших захисників. Кожна така втрата — це глибока рана для всієї країни, адже гине цвіт нації — молоді люди, які мали будувати майбутнє, але обрали шлях боротьби за нашу незалежність.
Петро Олегович Сковронський, мешканець міста Теребовля, народився 10 серпня 2003 року. З дитячих років він марив військовою службою та свідомо готував себе до захисту рідної землі. Для втілення своєї мети Петро пройшов ґрунтовну підготовку: спочатку закінчив Львівський ліцей імені Героїв Крут, а згодом — Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, ставши професійним офіцером.
Будучи кадровим військовим, старший лейтенант Сковронський обіймав відповідальну посаду начальника інженерної служби. Свій шлях у лавах Збройних Сил України за контрактом він розпочав у серпні 2025 року. Петро був прикладом вірності військовій присязі, демонструючи високий професіоналізм, стійкість та незламний дух у виконанні найскладніших завдань.
Життя молодого захисника обірвалося надто рано. 22 січня 2026 року під час виконання бойового завдання у місті Барвінкове Харківської області стався трагічний інцидент. Внаслідок детонування протитанкової міни Петро Сковронський отримав поранення, несумісні з життям. Його загибель під час виконання обов’язку є черговим свідченням того, яку високу ціну платить український народ за свою свободу.
Теребовлянська міська рада та міський голова Олег Продан висловлюють найщиріші співчуття родині, близьким, друзям та побратимам полеглого воїна. У ці скорботні дні вся громада розділяє біль втрати разом із рідними Петра. Ми схиляємо голови перед подвигом молодого офіцера, який став символом незламності та самопожертви заради вільної України.
Пам’ять про Петра Сковронського назавжди вписана золотими літерами в історію Теребовлянщини та всієї нашої держави. Його жертовність нагадує кожному з нас про важливість єдності та підтримки наших захисників. Герої не вмирають — вони продовжують жити в наших серцях, думках та в кожному мирному світанку, за який вони віддали свої життя. Вічна та світла пам’ять Герою!
