Його очі випромінювали світло: на фронті обірвалося життя відважного командира Руслана Лялика

Знову сумна звістка сколихнула Іване-Пустенську громаду, що на Борщівщині. 29 березня 2026 року при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Рівне Пологівського району Запорізької області загинув капітан, командир 3 сабатр 1 САДн 44 оабр, уродженець села Залісся Руслан Васильович Лялик.

Висловлюємо глибокі співчуття родині, близьким і побратимам Героя. Вічна та світла пам’ять захиснику України. Царство Небесне Тобі, Руслане!, – йдеться в повідмоленні Іване-Пустенської сільської ради. 

Розпорядженням сільського голови в Іване-Пустенській громаді оголошено п’ятидену жалобу…

Вчителька Руслана Лялика поділилася світлими спогадами про нього:

“Сьогодні слова даються надзвичайно важко…

Бо пишу про того, хто був не просто Учнем, був частинкою серця. Руслан Лялик…

Пам’ятаю його очі — щирі, світлі, трохи задумливі. Пам’ятаю його тишу, в якій було більше глибини, ніж у тисячах слів. Він не намагався бути особливим, він просто був СПРАВЖНІМ.

Тернопільська Українська гімназія ім.І. Франка стала для нього частиною життя, а він — частиною нашої великої шкільної родини. Тим, ким пишаються. Тим, кого згадують з теплом і болем водночас…

З першого дня війни він став на захист України. Не вагаючись. Не озираючись. Він пішов туди, де страшно — щоб інші могли жити…

І як же боляче сьогодні усвідомлювати, що Його більше немає… Що не почуємо його голос, не побачимо його усмішки… Що життя, яке тільки починалося, обірвалося так рано…

Руслан… Ти є світло.

Ти – ГОРДІСТЬ!

Ти є тим, ким стають не всі — справжнім ГЕРОЄМ

Дякуємо ТОБІ за все…

Вічна пам’ять Тобі, наш хлопчику.

Ти назавжди житимеш у наших серцях. ” – написала Ірина Гудима.