Святкування 20-річчя закінчилося різаниною: трагедія на Кременеччині

Як встановлено судом, у ніч із 5-го на 6 лютого 2025 року Владислав Р. разом із друзями святкував своє 20-річчя у сауні с. Жолоби Кременецького району. При цьому чоловіки розпивали спирті напої та вживали наркотики. В якийсь момент обвинувачений з хуліганських мотивів декілька разів ударив ножем Олександра О. у груди та живіт, спричинивши йому умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Оскільки юнак не припиняв свої злочинні дії, хтось із присутніх ударив його по голові, він втратив свідомість, а отямився вже коли приїхали працівники поліції.

     Вироком Кременецького районного суду від 6 травня 2025 року 20-річного Владислава Р. визнано винним за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння) і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено 3 роки іспитового строку. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на обвинуваченого покладено обов’язки: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

     До відома: санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

     Не погодившись із судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу та просив цей вирок скасувати і новий вироком призначити Владиславу Р. покарання у виді 5 років позбавлення волі.

     У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що, звільнивши обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, районний суду на зважив на підвищену суспільну небезпеку скоєного і вчинення злочину в стані наркотичного сп’яніння. Разом із тим, Владислав Р. уже притягувався до кримінальної відповідальності за насильницький злочин за ч. 1 ст. 126 КК України (побої і мордування), але невдовзі знову вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров’я людини, що свідчило про його небажання діяти відповідно до встановлених суспільних правил. Натомість своїми діями він створював потенційну небезпеку для життя і здоров’я інших громадян.

     Крім того, місцевий суд невірно визнав обставиною, що пом’якшувала покарання, активне сприяння Владислава Р. розкриттю злочину. Однак цю обставина не відображено в обвинувальному акті, складеному в ході досудового розслідування, і не встановлено під час судового розгляду.

     Таким чином, районний суд недопустимо застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України, хоча це не відповідало ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість, що не сприяло би його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.

     Ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд повторно дослідив докази, які характеризували особу винного, зокрема, характеристику за місцем проживання та попередній вирок Кременецького районного суду від 5 березня 2024 року, яким Владислава Р. визнано винуватим за ч. 1 ст. 126 КК України і засуджено до штрафу, який він сплатив. Тому, відповідно до вимог ст. 89 КК України, обвинувачений вважався раніше не судимим.

     Також апеляційний суд врахував, що Владислав Р. у ніч на 6 лютого 2025 року не лише наніс тяжкі тілесні ушкодження Олександру О. (ч. 1 ст. 121 КК України), але й ударив ножем у шию В. К. (ч. 2 ст. 125 КК України), однак потерпілий відмовився від обвинувачення.

     Однак, призначаючи обвинуваченому покарання, апеляційний суд вказав на існування підстав для застосування положень ст. 69 КК України: щире каяття Владислава Р., повне визнання ним своєї вини, відсутність у потерпілого претензій майнового та морального характеру та прохання суворо не карати Владислава Р. Крім того, він раніше не судимий і мав на утриманні малолітню дитину. Ці обставини, на думку апеляційного суду, давали підставу для призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

     З урахуванням наведеного, вироком Тернопільського апеляційного суду Владислава Р. визнаного винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України засуджено до 3-ох років позбавлення волі.

        Пресслужба Тернопільського апеляційного суду