Ревнощі та самосуд біля універу: тернопільська швачка отримала вирок за напад на жінку
Тернопільський міськрайонний суд поставив крапку у резонансній справі про зухвалий напад, що стався біля в’їзду до Західноукраїнського національного університету (ЗУНУ). Інцидент, що трапився на вулиці Львівській, привернув увагу громадськості через агресивну поведінку місцевої мешканки. Жінка, яка працює швачкою, влаштувала справжні силові «розбірки» з компанією, у якій відпочивав її цивільний чоловік. Суд визнав тернополянку винною у завданні умисних легких тілесних ушкоджень.
Конфлікт розгортався ввечері 6 вересня 2025 року за сценарієм ретельно спланованої засідки. Як встановило слідство, обвинувачена знала, що її співмешканець поїхав на риболовлю з друзями, проте замість очікування вдома вирішила «зустріти» його біля шлагбаума університету. Коли до закладу під’їхав мікроавтобус Volkswagen T5, ревнивиця вже чекала на місці. Побачивши на пасажирському сидінні іншу жінку, зловмисниця миттєво перейшла до активних дій.
Агресія була блискавичною: нападниця раптово відчинила дверцята авто, схопила потерпілу за волосся та футболку, намагаючись силоміць витягнути її з салону. У хід пішли кулаки — обвинувачена завдала серії ударів по голові. Коли ж потерпіла все-таки опинилася на вулиці, швачка продовжила побиття, вдаривши жінку ногою в живіт та стегно. Весь інцидент було зафіксовано камерами спостереження ЗУНУ та знято на мобільний телефон самої жертви, що стало беззаперечним доказом у суді.
У судовому засіданні обвинувачена намагалася виправдати свою поведінку «спровокованим станом» та бажанням забрати чоловіка й автомобіль додому. Проте відеозаписи спростували версію про провокацію, підтвердивши, що потерпіла не виявляла агресії до моменту нападу. Сама ж постраждала заявила про глибоку психологічну травму, наголосивши, що досі лікується від стресу та відчуває постійну тривогу через ризик нових зіткнень у місті.
Під час винесення вироку суддя врахував особистість обвинуваченої: вона раніше не була судимою, працює та є вдовою, яка самостійно виховує дітей. Зважаючи на ці обставини, а також на тяжкість правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, суд призначив жінці покарання у вигляді 100 годин громадських робіт. Це рішення має стати виховним заходом для стримування агресії, спричиненої раптовими неприязними стосунками.
Окрім кримінальної відповідальності, засуджена має виплатити 30 000 гривень компенсації за моральну шкоду. Водночас у задоволенні позову про відшкодування 5 000 гривень за пошкоджений одяг суд відмовив, оскільки сторона обвинувачення не надала товарних чеків для підтвердження вартості розірваних речей. Цей вирок підкреслює невідворотність покарання за самосуд та вуличне насильство, незалежно від мотивів нападника.
