Боєць 105 бригади тероборони отримав “Золотий Хрест” від Головнокомандувача
Молодший сержант «Масажист», командир екіпажу безпілотних літальних апаратів, днями був удостоєний високої нагороди – «Золотого Хреста» від Головнокомандувача Збройних Сил України. Ця почесна відзнака присуджується за бездоганне виконання бойових завдань, активну участь у спеціальних операціях та сумлінне несення бойового чергування. Нагорода є свідченням не лише особистої мужності, а й високого професіоналізму, що допомагає наближати перемогу України.
Олег, мешканець Дніпра, приєднався до лав Збройних Сил України по мобілізації у 2024 році, не маючи попереднього військового досвіду. Отримавши повістку, він без вагань зібрав необхідні речі та вирушив до ТЦК. За розподілом, його шлях привів до 105 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, де він знайшов своє покликання та став незамінним фахівцем, повідомив пресофіцер Юрій Кульпа.
«Вперше військовий досвід я отримав тут», — розповідає Олег, ділячись своїм шляхом. «Командир батальйону помітив мої здібності до роботи зі спеціалізованими безпілотниками. Зараз я відповідаю за їх ремонт, прошивку, пілотування, а також організовую роботу всього екіпажу і навіть веду переговори з розробниками щодо впровадження новітніх технологій». Ця всебічна залученість до роботи з БПЛА зробила його ключовим гравцем у своєму підрозділі.
Серед численних бойових операцій один момент особливо закарбувався в пам’яті «Масажиста». З відчутною емоцією він згадує: «Ми успішно знищили будівлю, де знаходився особовий склад ворога. Я спостерігав це в реальному часі – більше десятка окупантів просто «телепортувалися» на той світ». Цей епізод є яскравим підтвердженням ефективності та точності його роботи, що рятує життя українських захисників.
Розповідаючи про свої амбітні плани на майбутнє, Олег «Масажист» демонструє впевненість та цілеспрямованість: «Коли з’явиться така можливість, я дуже хочу стати інструктором. Передавати свої знання та досвід іншим, допомагати розвивати напрямок бомберів. Це для мене абсолютно природний крок уперед». Таке прагнення свідчить про глибоку відданість справі та бажання робити внесок у зміцнення обороноздатності України.
Вдома на Олега з нетерпінням чекає його мати, яка колись сама мала військовий досвід, служачи у хімічних військах, а зараз перебуває на пенсії. Вона відчуває величезну гордість за свого сина, його мужність та відданість Батьківщині. Життєве кредо «Масажиста» просте, але дуже сильне: «Йти по життю з вірою. Вірити в себе, вірити в Бога. Без віри нічого не буде – все решта прийде, з часом», – додає наш Герой, підкреслюючи важливість внутрішньої опори в складні часи.
